стогін

[stoɦin] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Голосний, тривалий звук, що виходить з горла людини або тварини під час сильного болю, страждання, горя або важких фізичних зусиль.

  2. Поетичне позначення сумного, жалібного звучання (вітру, хвиль, дерев тощо).

  3. Переносно: вираження нарікань, скрутного душевного стану, глибокого занепокоєння.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стогін, р. стогону, д. стогонові, з. стогін, о. стогоном, м. стогоні, к. стогоне

Приклади з художньої літератури

Більше записів