1. Розділ оптики, що вивчає методи та пристрої для створення ефекту об’ємності (стереоскопічності) зображення за допомогою двох плоских знімків одного об’єкта, зроблених з різних точок.
2. Техніка створення та перегляду стереоскопічних (об’ємних) зображень, заснована на бінокулярному зорі людини.
3. Властивість зорового сприйняття, що дозволяє людині бачити навколишні предмети об’ємними та оцінювати відстань до них (стереоскопічний зір).