Значення
-
(у хімії) властивість хімічної реакції або методу синтезу призводити до переважного утворення одного стереоізомеру (наприклад, енантіомера або діастереомера) над іншими можливими.
-
(у біохімії та фармакології) здатність ферментів, рецепторів або інших біологічних систем вибірково взаємодіяти лише з певними стереоізомерами речовини, що має ключове значення для біологічної активності ліків.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стереоселективність, р. стереоселективності, д. стереоселективності, з. стереоселективність, о. стереоселективністю, м. стереоселективності, к. стереоселективносте