Значення
-
Великий рівнинний простір, вкритий трав’янистою рослинністю, характерний для посушливих районів помірного поясу; тип ландшафту, зона.
-
(у спеціальному вжитку) Рівнинна територія, позбавлена лісової рослинності через посушливий клімат або людську діяльність, з переважанням трав’янистих, перевадно злакових, угруповань.
-
(переносне значення) Про щось одноманітне, безкрає, що нагадує такий простір.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. степ, р. степу, д. степові, з. степ, о. степом, м. степі, к. степе
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘степ’ походить з тюркських мов, де воно означало ‘рівнина, безліса місцевість’. Через посередництво інших європейських мов (наприклад, французької чи німецької) воно потрапило в українську мову. Спочатку цим словом називали безкраї рівнини Євразії, а згодом воно закріпилося в українській мові для позначення природної зони з трав’янистою рослинністю та чорноземними ґрунтами.