1. (біол.) Пов’язаний зі стенадаптацією — типом еволюційного пристосування, при якому організм займає вузьку екологічну нішу, спеціалізується для життя у стабільних умовах певного середовища із обмеженим діапазоном змін.
2. (перен.) Такий, що демонструє надмірну спеціалізацію, вузьку пристосованість до конкретних, часто незмінних умов, що обмежує здатність до адаптації при їх зміні.