стехіометричність

1. Властивість хімічних сполук або сумішей, що характеризується постійними та цілочисельними співвідношеннями мас елементів, які входять до їхнього складу, відповідно до законів стехіометрії.

2. Кількісне співвідношення реагентів у хімічній реакції, що відповідає стехіометричним коефіцієнтам у рівнянні цієї реакції.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |