Значення
-
(у ботаніці) Надземна вегетативна частина трав’янистої рослини, що несе листя, бруньки та квіти, зазвичай циліндричної форми, з вузлами та міжвузлями; стебло.
-
(у зоології) Стеблоподібна, часто нерухома основа тіла деяких прикріплених тварин (наприклад, коралів, морських лілій), що з’єднує їх із субстратом.
-
(у лінгвістиці, термін) Частина слова без закінчення, що містить лексичне значення; основа слова.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стебель, р. стебелю, д. стебелеві, з. стебель, о. стебелем, м. стебелеві, к. стебелю