Значення
-
Особа, яку хтось висунув, призначив на певну посаду або сприяв її кар’єрному просуванню; протеже.
-
Застаріле: учень, вихованець, підопічний; той, хто перебуває під чиїмсь наглядом або опікою.
-
У церковній практиці: кандидат на духовний сан, якого висуває (ставить) для висвячення церковний ієрарх або благодійник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ставленець, р. ставленця, д. ставленцеві, з. ставленця, о. ставленцем, м. ставленцеві, к. ставленцю