Значення
-
Історичний титул вищого державного посадовця (штатгальтера) у Нідерландах у XVI–XVIII століттях, який обіймав посаду голови виконавчої влади та верховного головнокомандувача; з 1747 року цей титул став спадковим і фактично відповідав монарху.
-
Представник короля або верховного правителя в деяких провінціях або володіннях (наприклад, у Нідерландах або Священній Римській імперії), який здійснював управління від його імені.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. статхаудер, р. статхаудера, д. статхаудерові, з. статхаудер, о. статхаудером, м. статхаудері, к. статхаудере