1. Історичний титул вищого державного посадовця (штатгальтера) у Нідерландах у XVI–XVIII століттях, який обіймав посаду голови виконавчої влади та верховного головнокомандувача; з 1747 року цей титул став спадковим і фактично відповідав монарху.
2. Представник короля або верховного правителя в деяких провінціях або володіннях (наприклад, у Нідерландах або Священній Римській імперії), який здійснював управління від його імені.