1. Стосовний до староцерковнослов’янської мови — першої писемної мови слов’ян, створеної в IX столітті святими Кирилом і Мефодієм на основі південнослов’янських діалектів і використовуваної в церковній літургії та літературі.
2. Побудований або написаний староцерковнослов’янською мовою (про тексти, пам’ятки писемності, книги).