староцерковнослов'янський
[stɑrot͡sɛrkoʋnosloʋ'jɑnsʲkɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Стосовний до староцерковнослов’янської мови — першої писемної мови слов’ян, створеної в IX столітті святими Кирилом і Мефодієм на основі південнослов’янських діалектів і використовуваної в церковній літургії та літературі.
-
Побудований або написаний староцерковнослов’янською мовою (про тексти, пам’ятки писемності, книги).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. староцерковнослов'янський, р. староцерковнослов'янського, д. староцерковнослов'янському, з. староцерковнослов'янського, о. староцерковнослов'янським, м. староцерковнослов'янськім