старчий
[stɑrt͡ʃɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* СТ А РЧИЙ , а, е. Те саме , що стар е чий . Смерть дружини вразила його не зразу : поволі вповзала туга в суворе старче серце , осідала в ньому й гнітила його вночі в самотині ( Довж ., І, 1958, 445); Похилилися в задумі старчі голови бувалі ( Гур ., Друзі .., 1959, 15).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. старчий, р. старчого, д. старчому, з. старчого, о. старчим, м. старчім