старатель

1. Особа, яка самостійно, зазвичай кустарним способом, добуває золото або інші корисні копалини на вільних родовищах, часто використовуючи примітивні знаряддя (мийка, лоток тощо).

2. (переносне значення) Той, хто наполегливо та старанно працює для досягнення мети, одержання результату; працьовита, завзята людина.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |