станичниця

[stɑnɪt͡ʃnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Жінка або дівчина, яка живе на станиці (козацькому поселенні) або належить до станичного козацтва.

  2. Власна назва населених пунктів, переважно в Україні, що походять від козацьких поселень або пов’язані з ними історично.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. станичниця, р. станичниці, д. станичниці, з. станичницю, о. станичницею, м. станичниці, к. станичнице

Більше записів