станівний

[stɑniʋnɪj] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (у лінгвістиці) Стосовний до стану, що виражає стан або відношення до стану; категорія дієслів, що позначає не дію, а стан суб’єкта (напр., станівні дієслова).

  2. (у граматиці) Належний до станівного відмінка (стативу), який виражає стан предмета без вказівки на його зміну або перехід у інший стан.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. станівний, р. станівного, д. станівному, з. станівного, о. станівним, м. станівнім, к. станівний

Більше записів