спирання

Значення

1. У мовознавстві: артикуляційний процес, при якому повітряний потік під час вимови приголосного звуку проходить через вузьку щілину в ротовій порожнині, що створює характерний шум; утворення щілинних (фрикативних) приголосних, таких як [ф], [с], [х], [ш].

2. У лінгвістиці та текстології: помилкове написання або вимова слова, що виникає через заміну однієї літери чи звука іншою, схожою за звучанням або написанням (наприклад, “спирання” замість “спірання”).

Правопис та відмінювання