1. (в граматиці) Прикметник, що стосується дієслівного способу дії, який виражає одночасність допоміжної та основної дії, але вживається лише у формі дієприкметника теперішнього часу пасивного стану (напр., “спряжуючий метод”).
2. (в техніці, фізиці) Прикметник, що описує елемент, механізм або силу, який здійснює з’єднання, передачу руху або взаємодію між частинами системи (напр., “спряжуючий стрижень”, “спряжуюча ланка”).