Значення
-
(в граматиці) Прикметник, що стосується дієслівного способу дії, який виражає одночасність допоміжної та основної дії, але вживається лише у формі дієприкметника теперішнього часу пасивного стану (напр., “спряжуючий метод”).
-
(в техніці, фізиці) Прикметник, що описує елемент, механізм або силу, який здійснює з’єднання, передачу руху або взаємодію між частинами системи (напр., “спряжуючий стрижень”, “спряжуюча ланка”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. спряжуючий, р. спряжуючого, д. спряжуючому, з. спряжуючого, о. спряжуючим, м. спряжуючім, к. спряжуючий