спрягання

[sprjɑɦɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Зміна дієслів за особами, числами, часами, способами та іншими граматичними категоріями, що утворює їхні форми в реченні.

  2. У граматиці — клас дієслів, що мають однакові закінчення при зміні в особах і числах (наприклад, перше та друге спрягання).

  3. (У розширеному значенні) Послідовне, системне змінювання, перетворення чогось, приведення до певного порядку або форми.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. спрягання, р. спрягання, д. спряганню, з. спрягання, о. спряганням, м. спряганні, к. спрягання

Більше записів