1. Навмисно, зі свідчим наміром; умисно, навмисне.
2. (Уживається як присудкове слово) Про вчинок, учинений зі свідчим наміром; навмисний, умисний.
спрокволу
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: прислівник () |
Древослів
Словник Української Мови