справжній

1. Такий, що відповідає своїй сутності, не підроблений, не фальшивий; автентичний, істинний.

2. Дійсний, реально існуючий, не уявний.

3. Щирий, непідроблений у своїх почуттях, переконаннях або вчинках.

4. Типовий, яскраво виражений, повною мірою відповідний своєму поняттю.

5. (У значенні іменника) Те саме, що справжнє — реальна дійсність, правда.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: прикментик () |