справник

[sprɑʋnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Голова поліції в повіті, начальник повітового поліцейського управління в Російській імперії до 1917 року.

  2. У сучасному вжитку (зазвичай іронічно або в історичному контексті) — керівник, начальник, особа, яка відповідає за певну справу або управляє нею.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. справник, р. справника, д. справникові, з. справника, о. справником, м. справникові, к. справнику

Більше записів