Значення
-
(у філософії, логіці) Процес або результат встановлення істинності певного судження, теорії чи гіпотези шляхом їх зіставлення з фактами, досвідом або практикою; підтвердження.
-
(рідко) Реалізація, здійснення чогось задуманого, перетворення на дійсність; втілення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. справдження, р. справдження, д. справдженню, з. справдження, о. справдженням, м. справдженні, к. справдження