Значення
-
Той, хто часто спотикається; невпевнена в ходьбі людина або тварина.
-
Переносно: перешкода, завада, труднощі на шляху до чогось, що змушує “спотикатися” або ускладнює рух, розвиток.
-
У техніці (рідко): пристрій або елемент, що призначений для уповільнення, зупинки або контролю руху чогось (наприклад, деталь у механізмі).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. спотикач, р. спотикачу, д. спотикачеві, з. спотикач, о. спотикачем, м. спотикачеві, к. спотикачу