спотання

[spotɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (від дієслова “спотати”) — рідко вживана форма прислівника, що означає стан або спосіб дії, пов’язаний із раптовим затриманням, зупиненням, спіткненням (у прямому чи переносному значенні); зупинкою через перешкоду або несподівану складність.

  2. У лінгвістиці та поетиці — як термін може позначати навмисне порушення плавності мовлення чи віршового ритму для створення певного художнього ефекту, аналогічно до “спотикання”.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. спотання, р. спотання, д. спотанню, з. спотання, о. спотанням, м. спотанні, к. спотання

Більше записів