Значення
-
Вроджена або набута властивість людини, що виявляється в успішному виконанні певної діяльності; талант, обдарованість.
-
Можливість, уміння щось робити, здійснювати; потужність, сила для виконання чогось.
-
У філософії — властивість об’єкта, що є умовою для здійснення певного способу дії або реакції на впливи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. способність, р. способності, д. способності, з. способність, о. способністю, м. способності, к. способносте