Значення
-
Вроджена або набута властивість людини, що робить її здатною до певної діяльності, до засвоєння знань, навичок; талант, обдарованість.
-
Можливість, уміння щось робити, здійснювати; здатність.
-
(у множині) Сукупність інтелектуальних і психічних якостей, що забезпечують успішне навчання або виконання певної діяльності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. спосібність, р. спосібності, д. спосібності, з. спосібність, о. спосібністю, м. спосібності, к. спосібносте