1. У віршознавстві — стопа в античній метриці, що складається з двох довгих складів (— —).
2. У силабо-тонічному віршуванні — стопа з двох наголошених складів, що виникає як відхилення від метричної схеми, коли на місці ненаголошеного складa вживається наголошений.