сполячування

[spoljɑt͡ʃuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Історичний та культурний процес поширення польської мови, польських звичаїв, національної свідомості та впливу серед інших народів, зокрема українців, білорусів та литовців, що часто супроводжувався зміною етнічної ідентичності.

  2. Добровільне або примусове запровадження польських правових норм, адміністративних порядків та соціально-економічних інституцій на землях, що входили до складу Речі Посполитої або були під її впливом.

  3. У лінгвістиці — заміщення рідної мови (наприклад, української) польською мовою в побуті, освіті, офіційному та культурному житті.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сполячування, р. сполячування, д. сполячуванню, з. сполячування, о. сполячуванням, м. сполячуванні, к. сполячування

Більше записів