Значення
-
(істор.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — посадова особа, яка виконувала обов’язки військового начальника, судді та адміністратора в місті або окрузі; відповідач за спокій і порядок, комендант.
-
(заст.) Той, хто сполошив, налякав когось; тривожник.
-
(перен., рідко) Те, що викликає тривогу, занепокоєння, сполох.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сполошник, р. сполошник, д. сполошник, з. сполошник, о. сполошник, м. сполошник, к. сполошник