спокутуючий
[spokutujut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(дієприкметник від дієслова “спокутувати“) Такий, що спокутує (вину, гріхи, злочин тощо); пов’язаний зі спокутуванням, викупом провини.
-
(переносне значення) Такий, що виражає каяття, прощення або має на меті загладити провину; вибачливий, перепрошуючий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. спокутуючий, р. спокутуючого, д. спокутуючому, з. спокутуючого, о. спокутуючим, м. спокутуючім