спокута

1. У релігійному контексті — звільнення від гріха, провини або відплати за гріх через жертву, страждання чи певну дію; викуп.

2. У переносному значенні — дія або стан, що приносить полегшення, звільняє від почуття провини, каяття, моральних страждань або відшкодовує заподіяне зло.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |