спогад

[spoɦɑd] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Те, що збереглося в пам’яті людини від пережитих подій, вражень, уявлення про минуле; пам’ять про когось або щось.

  2. (у множині) Літературний твір або його частина, що оповідає про минулі події на основі особистих вражень автора.

  3. (заст.) Роздум, дума, розмірковування.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. спогад, р. спогаду, д. спогадові, з. спогад, о. спогадом, м. спогаді, к. спогаде

Приклади з художньої літератури

  • Волинь незабутня, країно славутня!
    У пишній красі ти красуєш!
    Здавен твою бачу українську вдачу,
    Здавен мою душу чаруєш!
    Я рідную мову, ту любу розмову,
    В краях твоїх всюди вчуваю,
    Те слово живуще — віки невмируще —
    Я скрізь в тобі серцем вітаю.
    Із словом жаданим та з людом коханим
    Єднаєш ти в серці моєму
    Ті спогади ясні про милі та красні
    Куточки в обширі твоєму.
    Я іншу місцину, як любу годину,
    У думці ніколи не втрачу;
    В бездушнім просторі, у мертвім околі,
    Живе своє серце там бачу.
    У блисканні річки, в ясній невеличкій,
    Обличчя ввижаються явні;
    У гомоні гаю, в зеленім розмаю
    Розмови вчуваються давні…
    Ви, Звягеля скелі, узгір’я веселі!
    Ми з вами пак довго живали!
    Найкращії літа з життя сього світа
    Мої проміж вас пролітали!
    Ти, Случе ігриста! Вода твоя бистра
    Багацько умчала з собою,
    І щастя ясного, і суму ваяжого
    Мого, — утекло за водою!
    Ти, Луцьк стародавній, що досі слід явний
    Ховаєш старої давнини,
    Й тебе я спізнала, й тебе пильнувала —
    Були то хорошії днини!
    Старезний твій замок, дідизни останок,
    Навік в моїй думці зостався.
    — Олена Пчілка

Більше записів