1. Метод наближеного представлення функції або набору точок за допомогою сплайну — гладкої складової кривої, що будується з окремих поліноміальних фрагментів, які з’єднуються в вузлових точках з заданим ступенем гладкості.
2. Процес побудови сплайну, який з мінімальною похибкою відтворює вихідні дані (наприклад, експериментальні точки), забезпечуючи при цьому згладжування можливих похибок вимірювань.