співзвучний
[spiʋzʋut͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який має схожість у звучанні з чим-небудь іншим; гармонійний за звуком, що поєднується в єдине ціле з іншими звуками.
-
Який перебуває у згоді, гармонії з чим-небудь; відповідний, аналогічний за змістом, характером, настроєм.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. співзвучний, р. співзвучного, д. співзвучному, з. співзвучного, о. співзвучним, м. співзвучнім