Додатковий процесор, який працює паралельно з основним (центральним) процесором комп’ютера, виконуючи спеціалізовані обчислювальні задачі (наприклад, математичні операції з рухомою комою, обробку графіки або сигналів) для підвищення загальної продуктивності системи.
Історично — спеціалізована мікросхема (наприклад, математичний співпроцесор x87 для архітектури x86), що встановлювалася окремо на материнську плату для прискорення обчислень.
У сучасному розумінні — функціональний блок або ядро, інтегроване в центральний процесор або графічний процесор, що виконує чітко визначені допоміжні функції (наприклад, криптографічний співпроцесор, нейронний процесор).