співпоручитель

[spiʋporut͡ʃɪtɛlʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Особа, яка разом з іншими особами (співпоручителями) бере на себе поруку за виконання зобов’язання боржником (наприклад, повернення кредиту) перед кредитором, несучи солідарну відповідальність.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. співпоручитель, р. співпоручителя, д. співпоручителеві, з. співпоручителя, о. співпоручителем, м. співпоручителеві, к. співпоручителю

Більше записів