співотворчий

[spiʋotʋort͡ʃɪj] Прикметник

Буква:С

Значення

  1. Який бере участь у творенні, створенні чогось разом з кимось або чимось іншим; що спільно творить.

  2. (У релігійному контексті, перев. з великої літери) Який разом з Богом-Отцем і Сином бере участь у творінні світу (про Святого Духа).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. співотворчий, р. співотворчого, д. співотворчому, з. співотворчого, о. співотворчим, м. співотворчім

Більше записів