1. (у математиці, зокрема в теорії алгоритмів та аналізі складності) такий, що описується або пов’язаний з асимптотичною поведінкою функцій з точністю до постійного множника; що стосується співвідношення між двома функціями, коли одна з них обмежена іншою зверху або знизу з точністю до сталої при прагненні аргументу до нескінченності (наприклад, O-велике, Ω-велике, Θ-велике позначення Ландау).
2. (у математичному аналізі) такий, що має спільну асимптоту або характеризується однаковою асимптотичною поведінкою.