Древослів

Словник Української Мови

співаник

[spiʋɑnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Збірник пісень, нотний або текстовий, призначений для співу; пісенник.

  2. Рідкісне, застаріле позначення для співака, особливо церковного, або для людини, яка має звичку часто співати.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. співаник, р. співаника, д. співаникові, з. співаник, о. співаником, м. співаникові, к. співанику

Більше записів