Значення
-
У програмуванні — ключове слово або конструкція мови, що уточнює або змінює властивості типу даних, змінної, функції чи класу, визначаючи їх видимість, тривалість існування, спосіб зберігання в пам’яті тощо (наприклад, специфікатори static, const, public).
-
У технічній документації та стандартизації — документ або розділ документа, що містить детальний опис, технічні вимоги, параметри та характеристики продукції, матеріалу, процесу чи послуги.
-
Особа або організація, що займається розробкою та складанням таких детальних технічних описів і вимог.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. специфікатор, р. специфікатора, д. специфікаторові, з. специфікатор, о. специфікатором, м. специфікаторі, к. специфікаторе