спаситель

1. Той, хто рятує когось від небезпеки, знищення або великої біди; рятівник.

2. (релігійне) У християнстві — один з епітетів Ісуса Христа, який, згідно з віровченням, приніс спасіння людству від гріха і смерті.

3. (переносне значення) Той, хто приносить визволення від чогось тяжкого, гнітючого (наприклад, від страждань, гноблення).

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |