спантеличення

[spɑntɛlɪt͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Стан глибокого заціпеніння, остовпіння, спричинений раптовим сильним переживанням, подивом, жахом або іншим потрясінням.

  2. Втрата здатності чітко мислити, розгубленість, затьмарення свідомості.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. спантеличення, р. спантеличення, д. спантеличенню, з. спантеличення, о. спантеличенням, м. спантеличенні, к. спантеличення

Більше записів