1. (від власної назви «Спанітру») — уживати вигук «спанітру!» як заклик до об’єднання, спільної дії або вираження підбадьорення, натхнення.
2. (переносно) — надихати, закликати до єднання, активних дій, часто у складних або вирішальних обставинах.
Словник Української Мови
Буква
1. (від власної назви «Спанітру») — уживати вигук «спанітру!» як заклик до об’єднання, спільної дії або вираження підбадьорення, натхнення.
2. (переносно) — надихати, закликати до єднання, активних дій, часто у складних або вирішальних обставинах.
Error: no such table: sentences