союзник

[sojuznɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Держава, організація або особа, яка перебуває у військово-політичному союзі з кимось, спільно діє для досягнення певної мети, особливо під час війни.

  2. Той, хто підтримує когось, діє спільно з кимось у боротьбі за спільні інтереси або ідеї; прибічник, однодумець.

  3. (у множині, зазвичай з великої літери, іст.) Країни антигітлерівської коаліції (СРСР, США, Велика Британія тощо) під час Другої світової війни.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. союзник, р. союзника, д. союзникові, з. союзника, о. союзником, м. союзникові, к. союзнику

Більше записів