Історичний термін, що позначав представника течії в українському літературознавстві 1920-х років, яка поєднувала соціологічний метод аналізу мистецтва з увагою до його формальної структури.
У ширшому, часто полемічному вживанні — людина, яка дотримується суто формального, бюрократичного підходу до соціальних питань, прагнення та ініціативи, зводячи їх вирішення до виконання зовнішніх процедур без реального змісту.