1. Напрям у радянському неофіційному мистецтві 1970-1980-х років, що використовував мову, символи, образи та кліше офіційної радянської ідеології, масової культури та пропаганди для їх іронічного переосмислення, деконструкції та художньої критики тоталітарної системи.
2. Художня практика, заснована на цитуванні, пародіюванні або стилізації під плакатну естетику, монументальну пропаганду, радянську символіку та побутові артефакти з метою розкриття їх абсурдності та створення гротескного ефекту.