Значення
-
(у логіці) Силогістичне умовивідження, у якому пропущено одну або кілька проміжних логічних ланок (посилань), що робить його стислим, але формально коректним за умови відновлення пропущених елементів.
-
(у риториці) Стисла, афористична форма міркування або доведення, що поєднує низку силогізмів з пропущеними посилками, що наводить до висновку через низку непрямих ланок.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сорит, р. сориту, д. соритові, з. сорит, о. соритом, м. сориті, к. сорите