1. Фонетична властивість звуків мови (переважно приголосних, рідше голосних), що полягає в переважанні музичного тону (голосу) над шумом під час їхнього утворення; дзвінкість.
2. У фонології — дистинктивна ознака звука, що протиставляє сонорні (дзвінкі) звуки глухим.