Значення
-
Фонетична властивість звуків мови (переважно приголосних, рідше голосних), що полягає в переважанні музичного тону (голосу) над шумом під час їхнього утворення; дзвінкість.
-
У фонології — дистинктивна ознака звука, що протиставляє сонорні (дзвінкі) звуки глухим.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сонорність, р. сонорності, д. сонорності, з. сонорність, о. сонорністю, м. сонорності, к. сонорносте