сона

1. У музиці: форма інструментальної піднесеної, ліричної п’єси, що поширилася в епоху романтизму; за характером близька до пісні без слів.

2. У поезії: жанр ліричної поезії, переважно любовної, що поширився в європейській літературі епохи Відродження; сонет.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |