сона

[sonɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. У музиці: форма інструментальної піднесеної, ліричної п’єси, що поширилася в епоху романтизму; за характером близька до пісні без слів.

  2. У поезії: жанр ліричної поезії, переважно любовної, що поширився в європейській літературі епохи Відродження; сонет.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сон, р. сона, д. сонові, з. сон, о. соном, м. соні, к. соне

Більше записів