соложеник

1. (іст.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — посадова особа, яка відповідала за збирання та облік натурального податку (солоду, зерна, меду) або за нагляд за пивоварінням та броварством у княжому чи великокнязівському господарстві.

2. (заст.) Той, хто займається солодінням (виготовленням солоду) або торгує солодом; солодовик.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |