Древослів

Словник Української Мови

солонуватий

[solonuʋɑtɪj] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Який має присмак солі, не дуже солоний.

  2. Який містить у собі деяку кількість солі, незначно засолений (про воду, ґрунт тощо).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. солонуватий, р. солонуватого, д. солонуватому, з. солонуватий, о. солонуватим, м. солонуватім, к. солонуватий

Більше записів